Історія Римської імперії. Коротко
Римська імперія — була найбільшою державою у світі та мала найсильнішу армію. Але мало хто знає, яким було її становлення. Тому погляньмо на коротку історію цієї держави.
Періоди, на які поділяється римська історія
Римська історія ділиться на 3 основні періоди. Всі вони залежали від форми правління цієї держави.
ЦАРСЬКИЙ ПЕРІОД
⏳753-509 рр. до н.е.
Найперший період існування Римської імперії. Територія Риму була невеликою і ним правили царі.
РЕСПУБЛІКА
⏳509 - 27 рр. до н.е.
У цей період Римською державою править сенат, а влада тримається на волі народу. Також у часи республіки Рим виростає до розмірів імперії.
ПЕРІОД ІМПЕРІЇ
⏳27 р. до н.е. - 476 р. н.е.
У цей час влада в державі переходить до імператорів. Вона передається від одного правителя до іншого за правом спадкування. Проте боротьба за імператорський трон стала однією з головних причин падіння держави.
Початок Риму і царський період
Римська історія починається із загадкової легенди про капітолійську вовчицю. Буцімто вона врятувала та вигодувала двох братів Ромула і Рема, котрих викинули в річку Тибр. Існує й інша легенда — нібито Рим заснував Еней. Жодна з теорій досі не доведена. Але фактом залишається те, що Рим постав у VIII ст. до н.е. Спершу це був невеликий поліс, який розширювався на семи пагорбах. Основний народ, який жив на території Риму — це латиняни. Поруч жило чимало інших народів Апеннінського півострова. Серед найближчих сусідів були етруски. Саме в них римляни запозичили більшість знаменитих технологій. До прикладу акведуки. Етруски завдяки римлянам безслідно зникли з історії, як і багато народів Апеннінського півострова. Невеличка держава розрослася до розмірів сучасної Італії.
На першому етапі становлення Римської держави, нею правили царі. Першим вважається Ромул. Він, нібито, заснував місто. Під час суперечки за межу міста, Ромул вбив свого брата — Рема. Проте цей сюжет так і не підтверджений сучасними істориками.
Царі передавали свою владу у спадок та належали до патриціїв — корінних мешканців Риму. Історія царської династії закінчилася через злочини Луція Траквінія Гордого. Він був настільки свавільним і деспотичним, що римляни його зненавиділи. Останньою краплею стало зґвалтування доньки одного з римських патриціїв, яка після цього наклала на себе руки. Тарквінія Гордого вигнали і проголосили, що ніколи більше в Римі не буде царів. Так почалася республіка.
Через епізод з Луцієм Тарквінієм Гордим навіть багато сучасних людей уявляють царський період, як найгірший в історії Риму. Однак в цей час заклалися основи римського суспільства, економіки та культури.
З'явився і поділ на плебеїв та патриціїв. Плебеї відрізнялися тим, що не мали майнових і політичних прав, адже вважалися нащадками чужоземців. У той час як патриціїв вважали корінними жителями.
Цю нерівність намагатимуться подолати в часи республіки. Проте тоді пошириться новий поділ — на вершників, патриціїв та плебеїв.
Республіканський Рим
Це час, коли головним джерелом влади вважався народ. Він обирав сенат і двох консулів. Сенатори ухвалювали закони, за якими існувала держава і приймали важливі рішення. Тим часом два консули були аналогом сучасної посади президента. Їх було двоє, аби урівноважити їх владу та не допустити повернення царських часів через узурпацію. Для особливо небезпечних і складних періодів римської історії існувала посада диктатора. Його обирали лише на 6 місяців. Він повинен був вивести державу з кризи чи врятувати від ворога, після чого складав свої повноваження.
За цей проміжок часу Римська держава розрослася на половину сучасної Європи та навіть змогла захопити Велику Британію. Контролювала республіка також Північну частину Африки, території на Близькому Сході та в Азії.
Рим перетворився на величезний мегаполіс з тисячами мешканців, була налагоджена якісна система доріг, вибудувані морські торгівельні маршрути.
Через таке масштабне розширення, імперія потребувала якісної системи управління. Тому й став формуватися величезний прошарок імперських чиновників. Це були як звичайні писарі, так і намісники провінцій, котрі визначали значну долю римської політики.
Армія стала ключовою частиною суспільства. Військова служба в суспільстві вважалася почесною. Імперські легіони були великою і дисциплінованою армією. Її тренували і вдосконалювали роками. Багато людей могли зробити блискучу кар'єру в армії: стати полководцем чи опинитися у великій політиці.
Для Юлія Цезаря армія стала головним стартовим майданчиком. Тому що він потрапив на період занепаду республіки. За його життя встановилася жорстока диктатура Луція Корнелія Сулли, котрий намагався відтіснити звичайних людей від управління державою і зробити її справжньою аристократичною олігархією.
Переслідування Сулли, змусили Гая Юлія Цезаря тікати в провінцію Азія. Там він розпочав військову кар'єру. Оскільки він був дуже вмілим молодиком, йому вдалося завоювати авторитет і заслужити довіру. За кілька років він отримав можливість повернутися до столиці, де зовсім в іншому статусі був обраний на високу посаду понтифіка. А ще за кілька років повів свою власну армію на великі завоювання в Європі. Після них він взяв під контроль владу над імперією. Після вбивства Юлія Цезаря в Римі встановилася імперія.
Рим часів імперії
Багато римлян просто не стерпіли вбивства народного улюбленця. Всі ті, хто нібито рятував республіку від "нового царя", змушені були втікати зі столиці. Після цього народ охоче підтримав родича Гая Юлія Цезаря - Октавіана Августа. У 27 р. до н.е. він стає першим імператором та започатковує свою династію.
За роки правління перших імператорів Рим досягнув піку могутності, але в перші століття нашої ери розпочався стрімкий занепад держави.
Причин на це було дуже багато. Однією з них стало правління кривавих або ж зовсім некомпетентних імператорів.
Приміром Калігула та Нерон увійшли в історію як найстрашніші правителі. Вони запам'яталися репресіями та масовими розправами над політичними конкурентами. Пізніше, коли армія стала говорити своє слово і заявляти обурення — настала епоха так званих "солдатський імператорів". Вони змінювалися ледь не раз на кілька місяців. Тому що приходили до влади завдяки списам легіонів.
Тимчасово навів лад у державі Діоклетіан. Він встановив нову систему управління імперією і стабілізував економіку. Іншим вдалим наступником Діоклетіана став Константин I. Він переніс свою столицю до міста Візантій — подалі від Рима.
До кінця IV століття — у 395 році н.е. Величезна імперія розпалася на Східну й Західну. Її прикордонні провінції заполонили варвари. У 476 році варварський вождь Одоакр повністю завоював Західну Римську імперію, а Східна — стала середньовічною Візантійською імперією. На цьому історія Римської імперії закінчується і починається новий історичний період — Середньовіччя.
Коментарі