Наша перша публікація про запуск LA ESCUELA

¡Bienvenido amigos!

Ми новий освітній онлайн-проєкт, де об'єдналася шкільна освіта, навчальні івенти та підготовка до НМТ. Нашим головним завдання є зробити навчання протягом життя максимально доступним, тому розпланували розвиток проєкту на десяток років.

На початку ми змогли показати тільки невеличку частину того, над чим працюємо. Тому в цій публікації трішки розповімо про себе та поділимося планами.

Початок великої мрії

Я був на третьому курсі педагогічного університету. Саме тоді я поставив собі за головний пріоритет професійний розвиток. Мені не дуже до вподоби припало студентське життя та університетське самоврядування. З одного боку — я мав прекрасний досвід позаурочних активностей у школі, а з іншого — розумів, що на все навчання маю максимум п'ять років.

Вирішивши, що самоврядування залишиться для мене в школі, я взявся шукати першу роботу у сфері освіти. І так, саме завдяки цьому я жодного дня не працював у професії, яка мені не подобається, адже це був особистий вибір.

Першим професійним місцем роботи для мене стала одна з київських державних шкіл. Це була перша спроба побачити реальну роботу закладу середньої освіти за кадром. Я почав з посади педагога-організатора та вчителя історії.

Перші місяці моєї роботи були пречудовими, адже кожний новий крок, досягнення, додавали чимало дофаміну й мотивації рухатися далі. Та зі мною став грати злий жарт максималістський характер. Оскільки хотілося організувати, зробити якомога більше. Так до мене прийшло перше вигорання.

Наступного року, ставши класним керівником, я зрозумів, що тотальна, безглузда бюрократія та "фоточки для фейсбука" - це не міф, а гірка реальність. Далі я отримав перепрацювання, постійні спроби збалансувати стосунки свого класу з іншими вчителями, які почасти були "радянської закалки". То стало моєю першою кризою цінностей. Тому що ідеали, прагнення розбивалися через сувору реальність. Тотальна незацікавленість у результативності учнів, абсолютна байдужість до формування комфортного освітнього середовища і робота виключно для звіту — це основний стиль школи, який я побачив. На словах заклад працює для учнів, але на практиці — інтереси, почуття, потреби учня — це те, на що завжди клали великий, сталевий болт. Зізнатися відверто, від цього тригерило. Емоційно гойдало з неймовірною силою. Тому що замість виконання улюбленої роботи, тобі доводиться, ніби, боротися з численними бюрократично-радянськими тінями і стояти в ролі середньовічного муру між своїм же класом та деякими вчителями. Так, мур тут, звісно — це метафора, але все ж... Вона найкраще пояснює реальність, з якою довелося зіткнутися в перші роки професійної реалізації.

Я пригадую, як постійно спілкувався зі шкільною бібліотекаркою — пані Мариною. Це була жінка поважних літ, яка грала роль тихого спостерігача за шкільними драмами. Наші розмови могли тривати годинами на різні теми. Ми обговорювали літературу, історичні події, ділилися повсякденними враженнями. Нас, людей абсолютно різного віку, певне, поєднували книги. Тому що обожнюю читати. Вона навіть допомагала мені знімати кадри для перших відео для мого каналу на YouTube. Зараз він має понад 1790 підписників (Малувато звісно, але вони далися титанічними зусиллями).

Одного разу, за традиційним кавуванням, я замовк десь на хвилинок 10. Це було нетипово для мого характеру, оскільки я з тих людей, у кого рот постійно не стуляється. Після незвичної паузи я виголосив божевільну ідею: "Я хотів би відкрити свою приватну школу". Тоді мені були 19-20 років. Думка звучала вкрай абсурдно, тому що я просто гадки не мав як це працює, як це зробити і що взагалі планувати? Просто, імовірно, це була якась фраза відчаю, адже я розумів, що в тих умовах виглядає нереалістичним побудувати хороше освітнє середовище для дітей і підлітків.

Те, що виглядало несерйозним, зараз перетворилося на реальність. Тому що я оголосив набір учнів до своєї онлайн-школи, яка повинна запрацювати з вересня. Це не схоже на альтруїзм. Тому що приватна освіта не може бути безкоштовною. Оскільки наше товариство на 100% самозабезпеченні. Тому нагорода за працю викладачів, підтримка цієї цифрової платформи, створення належних умов навчання потребують величезних операційних видатків. І ось, цей момент настав. Мій блог, репетиторство, канал на YouTube перетворюється на повноцінне освітнє товариство, спільно з однодумцями.

Команда

Зібрати однодумців, досі виглядає для мене нереалістичним завданням. Але просто дивовижним чином я зміг віднайти людей, котрі поділяють мої прагнення та цінності. Про кожного з них, хотів би трішки розповісти.

Арсен

Не думав, що мене хтось здатен так інтелектуально здивувати. Я багато бачив медиків, починаючи з дитинства, але рідко зустрічав людей, котрі не потопають у своїй бульбашці. Перші розмови в Макдональдсі за бургером і кавою стали розтягуватися на години. Серед тематик були чи не всі шкільні предмети: історія, математика, біологія, фізика, хімія. А ще фізичні досліди прямо на домашній кухні з роз'ясненням формул. Я був певен, що ніколи в житті не зможу сприйняти фізику чи, не дай бог, математику. Але в одну мить я зрозумів, що такий підхід здатний зацікавити. Уявіть собі, що ваша дитина чи підліток, переглянувши короткі досліди з кухні (Ми вже їх записуємо до речі), зможе повторити і на власні очі побачити як працює фізична формула.

Це таке собі цікаве поєднання кількох природничих дисциплін в одному.

Але, знову, зізнатись відверто, цьому моєму однодумцю дійсно потрібні гальма. Тому я завжди виступаю таким собі балансиром.

З 1 вересня наші учні вже прийдуть на інтегровний курс природничих наук, у якому наш геній без гальм, об'єднав цілих три предмети: фізику, хімію, біологію. І, до речі, стандарт типової освітньої програми НУШ цілком і повністю дозволяє подібний формат. І ми станемо одними з перших, хто його реалізує на практиці.

Ян

Людина, котра впевнено володіє китайською і викладає її, захоплюється мистецтвом, вміє виліплювати шедеври з глини і знайомити з найцікавішими історіями про мистецькі витвори минулого.

З ним ми перетнулися не так давно, але при цьому дуже сильно зійшлися цінностями щодо освітнього процесу. Для нього, як і для мене, важливою є побудова безпечного, дитиноцентричного середовища, яке стало б головною конкурентною перевагою нашого проєкту. Тому вже з жовтня минулого року ми почали працювати разом, розробляючи нові публікації для соціальних мереж, готуючи повноцінну програму для вивчення китайської.

Саме завдяки йому я пройнявся ідеєю створення реальних очних майстер-класів за межами онлайну. Тому що виготовлення чогось власноруч завжди заспокоює та викликає захоплення в дітей та підлітків. Вже зараз ми взялися готувати наші очні івенти для дітей та батьків. Незабаром гончарна майстерня Яна перетвориться на один з наших осередків.

Пані Юлія

Найстарша та найдосвідченіша учасниця кістяка нашої команди. Вона має цілих 15 років педагогічного стажу, колосальний досвід і захоплення своєю професією. Це та людина, з якою я перетнувся випадково і продовжив спілкуватися далі. Незважаючи на велику різницю у віці, ми легко змогли віднайти професійні точки сходження. Нам обом зрозуміле емоційне відчуття радості за успіхи учнів. Мене значною мірою захоплює вміння щиро радіти досягненням учня. Це та викладачка, яка точно не прагнутиме поставити за урок два бали. Тому що їй завжди хочеться, аби її учні самостійно досягали вершин в опанування предмета.

Це лише основний кістяк нашої команди, навколо якої й розпочався сюжет відкриття повноцінного освітнього товариства. Імовірно, що без них я б ніколи не наважився на такий грандіозний проєкт. Для мене — це унікальне явище, адже серед нас поєдналися люди різного віку та поколінь. На моє переконання — це найкращий балансир колективу, якого так не вистачає в більшості освітніх закладів.

Поєднання моєї невичерпної енергійності, впертості і трішечки божевільного ідеалізму, чудово поєднуються з багаторічним педагогічним досвідом пані Юлії, хімічно-фізичними витівками Арсена на кухні й безмежним спокоєм Яна. Це всі ті люди, з якими зустрінуться наші нові учні вже з першого вересня. А про інших учасників нашої команди, ми розповімо в процесі, адже все вмістити в одній публікації просто неможливо.

Чому нам так складно обмежитися тільки школою?

Тут віддаймо належне моїй невгамовності. Тому що коли я подумав, що доведеться тільки вести уроки й писати журнали, стало невимовно страшно. Через це я вирішив перенести блоги, які тепер можуть вести всі інші наші викладачі, інтегрувати онлайн-курси, сформувати повноцінну онлайн-бібліотеку навчальної та наукової літератури, реалізувати освітні івенти. Наше освітнє товариство, як ми вже зрозуміли в процесі, просто не зможе існувати без майстер-класів Яна, мого НМТ-туру в Києві та Львові й безлічі освітніх статей, які долучать до нашого освітнього середовища якомога більше людей.

Особисто я дуже хотів би створити повноцінну освітню екосистему, до якої може в різній формі долучитися будь-хто. Нам недостатньо класичного шкільного навчання. Як ми можемо залишити батьків без освітніх цікавинок? Ми хотіли б, аби вони теж могли долучатися до нашого шкільного життя. А звичайні батьківські збори, як ми з вами знаємо, не те явище, на яке хочеться ходити. Цей формат потрібно змінювати. Тому ми вже плануємо спільні активності для наших учнів та їх дорослих батьків.

Якщо ви хочете більше дізнаватися про розвиток нашого проєкту, читати нові статті, спостерігати за нашим шкільним життям, то підписуйтеся на сторінки у соціальних мережах. Там ми теж ділимося актуальними оновленнями.

На сайті ми маємо багато розділів вже на самому старті. І вже є можливість прямо влітку долучитися до НМТ-турів. Продаж квитків на них відкритий.

А ще ми регулярно оновлюємо цей сайт тому чекайте новинок вже найближчим часом.